Андрогенна алопеція

Андрогенна алопеція — це форма хронічного випадіння волосся, основною причиною якого є порушення балансу статевих гормонів і підвищена чутливість фолікулів до андрогенів. Також існує поняття андрогенетичної алопеції, яка має спадковий характер і проявляється у генетично схильних до такого облисіння людей.

Помилково вважати, що андрогенетичний тип облисіння властивий лише чоловікам. Так, чоловіки значно частіше страждають від андрогенного випадіння: за наявності генетичної схильності перші симптоми можуть з’явитися вже у віці 20–25 років. І навіть за відсутності цієї схильності під впливом вікових гормональних змін у 50–80% чоловіків після 50 років алопецію можна помітити неозброєним оком. Що стосується жінок, то вони стикаються з андрогенним облисінням рідше і у більш зрілому віці: найчастіше під час гормональної перебудови при менопаузі або після пологів.

Основна причина розвитку андрогенної алопеції — це гормональний дисбаланс, коли відбувається надмірне перетворення тестостерону в дегідротестостерон (ДГТ) під впливом андрогенів. Як це впливає на стан волосся:

• ДГТ зв’язується з рецепторами волосяних фолікулів;
• це призводить до скорочення фази росту волосся (анагену), фолікули зменшуються в розмірі (мініатюризуються);
• волосся стає тоншим, коротшим і світлішим, поки зовсім не припиняє рости.

Відповідно, механізм розвитку андрогенного облисіння — це підвищений рівень андрогенів в організмі (частіше спостерігається у чоловіків), а андрогенетичного — це генетично зумовлена підвищена чутливість волосяних фолікулів до ДГТ, навіть при нормальному рівні андрогенів (часто спостерігається у жінок).

Причини андрогенетичної алопеції у чоловіків:

• Спадковість: мутація в генах, пов’язаних з рецепторами до андрогенів.
• Фізіологічне підвищення андрогенів у підлітковому та молодому віці.
• Активна робота ферменту 5-альфа-редуктази, що перетворює тестостерон у ДГТ.
• Обтяжливими факторами є — хронічні захворювання, стреси, погане харчування, вік.

Причиною андрогенетичної алопеції у жінок є спадкова схильність. Обтяжливі фактори:

• Гормональні порушення, зокрема:
  • синдром полікістозних яєчників (СПКЯ),
  • постменопауза (природне зниження рівня естрогенів і відносне зростання андрогенів),
  • гіперандрогенія.
• Вагітність та пологи — можуть тимчасово спричиняти посилене випадіння.
• Чутливість фолікулів до андрогенів при нормальному гормональному фоні.

Важливо! Діагностика та лікування андрогенного облисіння у жінок проходить складніше, оскільки у них частіше виявляється другий механізм розвитку патології — нормальний рівень андрогенів, але підвищена чутливість волосяних цибулин до ДГТ.

Андрогенна алопеція розвивається поступово. На відміну від інших форм облисіння, для неї не характерні свербіж, запалення чи лущення шкіри.

Загальні симптоми андрогенної алопеції:

1. Поступове витончення волосся. Воно стає тоншим, м’якішим, втрачає пігмент і об’єм. При цьому в одних зонах густота зберігається, а в інших добре проглядається шкіра голови.
2. Порушення циклу росту волосся. Волосся випадає, не досягаючи попередньої довжини, а нове на місці втраченого з’являється все рідше.
3. Повільне, але стійке прогресування. Без лікування випадіння може посилюватися з роками, але прогресує за індивідуальним сценарієм.

Андрогенне облисіння у чоловіків починається з порідіння волосся в ділянці лоба та скронь: лінія росту поступово зміщується, з’являються характерні залисини. Пізніше залучається тім’яна область — формується «острівець» волосся, оточений ділянками облисіння. На пізніх стадіях прогресування волосся зберігається лише в потилично-боковій зоні у вигляді підкови.

Андрогенне випадіння волосся у чоловіків класифікується за Норвудом: виділяють 7 стадій — від легкої лобної рецесії до повної втрати волосся на тім’ї та передній частині голови.

Залежно від причини облисіння, перші його ознаки можуть з’явитися вже у 20–25 років, а без лікування воно переходить у виражену алопецію до 40–50 років.

Андрогенна алопеція у жінок не призводить до повного облисіння, як у чоловіків. Основна її ознака — рівномірне витончення волосся в центральній частині голови, особливо вздовж проділу, при цьому лобова лінія росту волосся зазвичай зберігається.

За відсутності своєчасного лікування облисіння прогресує, проходячи три стадії:

1. Спочатку спостерігається незначне порідіння в тім’яній області.
2. Далі зона випадіння розширюється.
3. На останній стадії помітне сильне витончення волосся, порідіння та проглядається шкіра голови.

При підозрі на діагноз «андрогенна алопеція у жінок» діагностика трихолога та суміжних спеціалістів необхідна за таких станів:

• рідке, ламке волосся у верхній частині голови, особливо вздовж проділу;
• ознаки гормонального дисбалансу (акне, нерегулярний цикл, підвищений ріст волосся на тілі);
• посилене випадіння після пологів, у період менопаузи, при захворюваннях яєчників (наприклад, СПКЯ).

У більшості випадків андрогенетична алопеція розвивається за типовим сценарієм: у чоловіків — залисини та облисіння тімені, у жінок — витончення волосся по центральному проділу. Проте існують рідкісні та атипові форми.

1. Андрогенна алопеція у дітей. Ризики розвитку андрогенного облисіння у пубертатному віці пояснюються гормональними збоями, але в рідкісних випадках її ознаки можуть проявлятися вже у підлітків і навіть у дітей. Причини її появи в дитячому віці:

• вроджена гіперандрогенія (у т.ч. при вродженій гіперплазії надниркових залоз);
• раннє статеве дозрівання;
• генетична схильність;
• гормонально зумовлені захворювання (наприклад, пухлини, що продукують андрогени).

У дітей облисіння може проявлятися витонченням і випадінням волосся в тім’яній зоні, уповільненим ростом волосся на голові за нормального або посиленого росту волосся на тілі.

2. Андрогенна алопеція на бороді. Причинами цього стану можуть бути:

• локальна гіперчутливість фолікулів бороди до дигідротестостерону (ДГТ);
• автоімунний компонент (часто андрогенетична алопеція поєднується з осередковою алопецією);
• генетичні особливості розвитку волосяного покриву.

Алопеція може проявлятися у вигляді чітко окреслених залисин на щоках, підборідді чи шиї, витонченням і припиненням росту щетини, розширенням ділянок облисіння.

3. Облисіння за чоловічим типом у жінок. Жінки з андрогенетичною алопецією зазвичай втрачають волосся за дифузним типом зі збереженням лобової лінії. Однак іноді облисіння у жінок протікає за чоловічим сценарієм:

• формування залисин з боків чола;
• виражене витончення у тім’яній області аж до оголення шкіри голови;
• загальне зниження густоти волосся зі збереженням на тімені.

Стан може бути спричинений прийомом андрогенів або анаболіків, а також бути симптомом синдрому полікістозних яєчників, пухлин яєчників/надниркових залоз.

4. Андрогенна алопеція у чоловіків за «жіночим типом». Зустрічається вкрай рідко і проявляється у вигляді рівномірного витончення волосся по всій голові без формування характерних залисин і тім’яного «острівця». Причиною такого облисіння можуть бути низький рівень андрогенів, індивідуальна реакція фолікулів на гормони, спадкові особливості по материнській лінії.

Спадковість — один із головних факторів ризику розвитку алопеції. Наявність «гена облисіння» не гарантує ранню втрату волосся, але за сукупності зовнішніх і внутрішніх тригерів він може «увімкнутися». Тому людям із сімейною історією андрогенної алопеції варто приділяти підвищену увагу стану волосся, регулярно проходити обстеження та за потреби починати профілактичну терапію.

Ген облисіння у чоловіків може передаватися як по материнській, так і по батьківській лінії, хоча тривалий час існувала думка, що він передається лише через Х-хромосому від матері. У людини може бути генетична схильність, але облисіння розвивається лише за наявності пускових факторів:

• Гормональні зміни (пубертат, патології щитоподібної залози), спадкове облисіння у жінок може активуватися через вагітність або клімакс.
• Вік — з віком чутливість фолікулів посилюється.
• Стрес, хронічні захворювання, дефіцит вітамінів можуть прискорити прояв алопеції.
• Порушення обміну речовин, особливо вуглеводного (інсулінорезистентність).

Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність андрогенетичної алопеції, а й виявити її причину та ступінь вираженості. Такий комплекс може включати:

• Опитування пацієнта — лікар уточнює, коли почалося випадіння, як швидко воно прогресує, чи є випадки облисіння в сім’ї, супутні захворювання, стреси або гормональні порушення.
• Візуальний огляд — лікар оцінює стан волосся та шкіри голови.
• Трихоскопія — дослідження волосистої частини голови за допомогою спеціального приладу. Процедура дозволяє побачити стан фолікулів, густоту та діаметр волосся. При андрогенній алопеції виявляється мініатюризація фолікулів і нерівномірність товщини волосся.
• Лабораторні аналізи для оцінки гормонального фону: тестостерон, дигідротестостерон (ДГТ), пролактин, ЛГ, ФСГ, гормони щитоподібної залози. У жінок додатково перевіряють рівень естрогенів та наявність синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ).
• Урахування генетичних факторів. За наявності випадків облисіння в сім’ї ризик розвитку андрогенної алопеції вищий, тому може проводитися генетичне тестування для оцінки чутливості до андрогенів.

Андрогенетична алопеція не вважається повністю виліковним захворюванням, але за своєчасної діагностики та грамотного підходу її можна ефективно контролювати, уповільнити прогресування та частково відновити втрачений об’єм волосся.

На ранніх стадіях процес облисіння частково оборотний. Поки волосяні фолікули лише витоншуються (процес мініатюризації), їхній ріст можна простимулювати за допомогою терапії. Волосся стає товщим, щільнішим, збільшується його кількість. На пізніх стадіях процес необоротний: якщо фолікули повністю атрофувалися і перестали функціонувати, відновити їх неможливо. У таких випадках допомагає лише трансплантація волосся.

Що допоможе сповільнити випадіння, вирішує лікар після діагностики. Терапевтичний підтримувальний план може включати:

• Медикаментозне лікування — подовжує фазу росту волосся, знижує рівень ДГТ, блокуючи його руйнівну дію на фолікули.
• Місцеві процедури та догляд: мезотерапія, плазмотерапія (PRP).
• Корекцію способу життя: усунення стресів, нормалізація сну, харчування з достатнім вмістом вітамінів групи B, D3, цинку, заліза та омега-3.

При діагнозі «андрогенна алопеція» важливо визначити причину гормонального дисбалансу та спрямувати максимум зусиль на її усунення. Після стабілізації гормонального фону призначається курс лікування.

Щоб знизити ризик розвитку андрогенної алопеції, важливо вести здоровий спосіб життя, збалансовано харчуватися, уникати стресів і дефіциту мікронутрієнтів, звертати увагу на ознаки гормональних порушень і вчасно консультуватися з трихологом та ендокринологом. Важливу роль у профілактиці відіграє правильний домашній догляд. При підозрі на андрогенне облисіння (вже за перших ознак порідіння волосся) важливо звернутися до спеціаліста — рання діагностика підвищує ефективність лікування.